Тема:   Безпека у побуті та школі

Мета: Повторити правила  з пожежної безпеки,  електробезпеки,  правила поведінки самого вдома

Обладнання: малюнки переходу доріг, предмети пожежогасіння.

                                                                                                                                           Твоє здоров’я в твоїх руках.

                                                                         Хід бесіди

І. Розповідь вчителя

Правила електробезпеки

Ми звернемо увагу на правила електробезпеки. Адже ви залишаєтеся вдома самі.

Поради дітям

·Електроприлади не можна ставити поряд із диваном, ліжком, шторами тощо.

·Не залишайте без нагляду ввімкнені електроприлади.

·Не вмикайте одночасно до однієї розетки велику кількість електроприладів

·Не намагайтесь відремонтувати електроприлади включені в електромережу.

·Не вмикайте несправні електроприлади.

·Йдучи з дому, вимикайте електроприлади.

 

Правила пожежної безпеки

Невід’ємною складовою електробезпеки є пожежна безпека. Яка теж приносить немало біди, якщо не дотримуватись певних правил.

Поради дітям

·Не грайтесь з сірниками, петардами, салютами.

·Продукцією побутової хімії не можна гратися поблизу відкритого вогню.

·Не залишайте газову плиту без догляду.

 

·Не сушіть речі над грубами, топками.

Правила поведінки коли самі вдома

Останнім часом все частіше дізнаємося про зникнення, викрадення дітей, людей. Тому ми пригадаємо правила, яких треба дотримуватись, щоб не потрапити в халепу.

Поради дітям

·Ні в якому разі не відчиняти незнайомій людині дверей.

·Кликати на допомогу дорослих.

·Телефонувати в міліцію.

 

·Телефонувати батькам.

Поради дітям

·Ні в якому разі не відчиняти незнайомій людині дверей.

·Кликати на допомогу дорослих.

·Телефонувати в міліцію.

·Телефонувати батькам.

Правила поведінки у школі

Школа – це не лише класні кімнати і уроки. А ще й … шкільний коридор – це улюблене місце «змагань» під час перерв. Крім того, що ви засмучуєте вчителів, безцільно носячись коридорами, збиваючи все і всіх з ніг, ви засмучуєте самі себе, шкодите своєму здоров’ю. Адже після такого «відпочинку» може боліти голова, темніти в очах; через вогкий одяг, що увібрав ваш піт, через мокре волосся легко отримати простуду. І добре, якщо обійдеться без розбитого носа, струсу мозку і поломаних кінцівок.

Поради дітям

Правила поведінки в їдальні

•        У їдальню не забігай, а заходь спокійно.

•        Сядь за стіл і побажай друзям: Приємного смаку!»

•        За столом сиди рівно, не клади лікті на стіл, ногу на ногу.

•        Не їж плямкаючи, пережовуй ретельно їжу.

•        Не розмовляй.

•        Не грайся хлібом, не розкидай його.

•        Подякуй кухарям    і черговим за смачний обід.

Правила поведінки в спортивному залі

•        На урок фізкультури приходь спортивній формі.

•        Без дозволу не вилазь на спортивні знаряддя. »   Будь слухняним, чітко виконуй вказівки вчителя.

•        На уроках фізичної фізкультури отримуй задоволення від руху.

Найкращим відпочинком на перерві є проведення цікавих ігор. В які ігри ви любите гратися

ІІ. Запитання дітям

·Чи можна самим ремонтувати ввімкнені в електрик електроприлади?

·Чи сірники достойні іграшки?

·Чи можна виходити з дому не перевіривши чи вимкнені електроприлади та газова плита?

·Чи можна впускати до хати чужих, незнайомих людей?

·Як сидіти за столом у їдальні?

ІІІ. Висновок

-         Після того як ми повторили правила безпеки, я сподіваюся, що з вами нічого неприємного не трапиться.


Тема: Безпека в школі. Правила поведінки в школі.

Мета: вчити учнів аргументувати необхідність безпечної поведінки в школі для збереження життя й здоров’я, вирішувати конфліктні ситуації мирним шляхом; спонукати школярів до виконання правил безпечної поведінки в школі; виховувати відповідальність за свої вчинки.

Обладнання: плакат «Як уникнути неприємностей», малюнки.

 

Хід бесіди

Вступне слово вчителя

Учитель. Задля збереження життя і здоров’я у школі учням необхідно знати і дотримуватися правил безпечної поведінки. Саме про них ми сьогодні й поговоримо.

Поради дітям

Укладання правил поведінки на уроках трудового навчання.

Правило 1. Роботу розпочинай лише з дозволу вчителя.

Правило 2. Використовуй інструменти лише за призначенням.

Правило 3. У процесі роботи не розмовляй, будь уважним.

Правило 4. Під час роботи тримай своє робоче місце в належному порядку, а після роботи акуратно прибери його.

 

Що може трапитися, якщо учні не дотримуватимуться правил безпечної поведінки на перервах?

Розгляньте малюнки. Поясніть, хто з учнів поводиться на перерві чемно, а хто бешкетує.

 

Укладання правил поведінки на перерві.

Правило 1 . На перервах не бешкетуй, не кричи, розмовляй на- півголосно.

Правило 2. У коридорах школи рухайся спокійним кроком, без шуму.

Правило 3. Акуратно й уважно користуйся дверима, не став руки у дверні отвори, не бешкетуй, не ляскай дверима.

Правило 4. На сходах не перегинайся через поруччя, дивися собі під ноги, тримайся правої сторони.

Правило 5. Не бігай по сходах, не штовхай тих, що йдуть попе- реду, не смикай дітей за рюкзаки, не став підніжки, не зупиняйся у дверях і проходах.

Правило 6. Не сміти.

Правило 7. Не ображай однокласників і не сварися з ними.

Правило 8. Грайся з друзями у цікаві ігри, не порушуючи правил безпечної поведінки.

Чому інколи учні травмуються під час рухливих ігор, спортивних змагань?

Розгляньте малюнки. На яку небезпеку наражаються діти?

 

Укладання правил поведінки на шкільному подвір’ї.

Правило 1 . Уникай травм під час рухливих ігор і спортивних змагань.

Правило 2. Коли йдеш зі школи додому, іди через ворота. Через огорожу не лазь.

Правило 3. Під час перерви можна відпочити у дворі школи, але на дерева не лазь.

Правило 4. Грай у м’яч тільки в місцях для гри. Не грай біля ві- кон.

Правило 5. На уроках фізкультури не користуйся спортивним обладнанням без дозволу вчителя. Виконуй правила техніки безпеки.

Правило 6. Не ходи по газонах, не кидай недогризків, не лузай насіння.

Правило 7. Не бийся, не бешкетуй.

Правило 8. Не лізь на дах чи дерева.

Правило 9. Не кричи.

Правило 10. Не ображай менших, слабших.

Правило 11. Грайся з друзями в різні ігри.

Укладання правил поведінки у спортивному залі.

Правило 1 . На уроки фізкультури приходь у спортивній формі.

Правило 2. Без дозволу вчителя не вилазь на спортивні знаряддя.

Правило 3. Будь уважним, чітко виконуй вказівки вчителя.

 

Оцініть свою поведінку в школі.

Учитель. Нерідко до травм призводять ситуації, коли учні з’ясовують стосунки за допомогою кулаків.

Запитання дітям.

·     Які правила безпечної поведінки на уроках трудового навчання ви виконуєте?

·     Які правила безпечної поведінки на перерві ви виконуєте?

·     Яких правил безпечної поведінки на шкільному подвір’ї ви дотримуєтесь?

·     Які правила безпечної поведінки у спортивному залі вам відомі?

ІІІ Висновок

-  Після того як ми повторили правила безпеки, я сподіваюся, що з вами нічого неприємного не трапиться.


Тема: Поведінка на вулицях міста взимку.

Мета: розширити поняття дітей про рух на дорогах взимку: під час ожеледиці, снігопаду, заметів. Розвивати навички правильної і безпечної поведінки, вміння орієнтуватися на дорозі. Виховувати увагу під час руху на дорогах.

Обладнання: таблиці, малюнки.

Хід бесіди

І. Вступне слово вчителя

Зима — це радість, лижі, сміх,

Це ковзанка, це гірка, сніг.

Фортеці, сніжки — це розваги!

В зими свої є переваги.

Але дорога, безперечно,

Зимою дуже небезпечна,

Тому що слизько всім на втіху,

Та водієві не до сміху.

Дорога, як каток, блищить,

Машину тут не зупинить.

З гори, як на санках несеться,

Під гірку вже й не добереться.

В зимовий час, та що й казати,

Дорогу треба посипати,

Усе робити до пуття,

Щоб відбувалося тертя.

А пішоходи — пильні будьте,

Дорожніх правил не забудьте!

 

Взимку дороги особливо небезпечні, оскільки випадає сніг і засипає їх. Від морозу сніг замерзає, і дорога робиться така слизька, як каток. Тому треба її посипати піском, щоб відбувалося зчеплення коліс з дорогою, тобто тертя. Але дорогу посипали, а сніг іде та йде і вона знову слизька. А машинам треба все одно їхати, їх заносить на поворотах та так сильно, що вона може крутитися навколо своєї осі, як карусель. У таких випадках найчастіше трапляються ДТП з важкими наслідками. Водієві важко впоратися з керуванням. Тому взимку треба бути особливо обережним. Як каже народна мудрість: «Береженого і Бог береже». А це означає, що не можна бігти і ковзатися по тротуару, а тим більше по проїжджій частині. Адже взимку, коли на дорозі слизько, машину неможливо раптово зупинити, гальмівний шлях на слизькій дорозі збільшується вдвічі, а то й більше разів. Хоча на колеса вдягають зимову гуму з шипами, яка хоч трішки поліпшує зчеплення з дорогою, але це мало допомагає, коли дороги слизькі. От уявіть собі: ви натискаєте на гальма, колеса вже не крутяться, але вони ж гумові, і машина чудово їде, як саночки, а з гори ще краще, бо маса машини велика, швидкість теж була високою... І що ви зробите? Будете зі страхом думати, щоб хтось не вибіг на дорогу, щоб не врізатися в дерево, щоб не перекинутись або не наїхати на іншу машину. І добре, як цього не трапиться... Але поки що ви ще маленькі і за кермо вам сідати рано. Ви — пішоходи. Тому подумаймо разом, як вберегти себе від ДТП. Почнемо з того, що взимку треба бути особливо уважним на дорозі.

 

Поради дітям

·       Коли ви рухаєтеся по тротуару, то не поспішайте, не біжіть, бо можете посковзнутися і впасти.

·       Ніколи не ковзайтеся, щоб не збити інших людей, які рухаються поруч, а ще тому, щоб ненароком не виїхати на проїжджу частину, бо це небезпечно.

·       Не ходіть дуже близько біля краю тротуару, щоб вас не зачепила машина, яка випадково втратила керування.

·       При переході дороги будьте особливо пильні. Переходьте її лише на переході й уважно придивляйтеся, щоб не було поблизу машин, або тільки тоді, як транспортні засоби вже зупинилися.

·       Ніколи не перебігайте дорогу навіть коли немає транспорту, бо по слизькій дорозі бігти небезпечно.

·       Не катайтеся на ковзанах по тротуару, а тим більше по проїжджій частині — це дуже небезпечно. А є ще й такі «герої», що чіпляються ключками за машини, щоб прокататися «з вітерцем». Не робіть цього ніколи! Машина може загальмувати і такий «герой» вдариться лобом з усього маху в машину. На дорозі можуть бути виїмки, частина дороги може не бути покрита льодом. Кататися треба на катку, там спеціально очищені від зайвих предметів майданчики, які заливають водою, тому поверхня там рівненька, гладенька, по ній добре кататися.

·       Ніколи не спускайтеся на санках або на лижах з тієї гірки, що веде на дорогу.

·       Залізниці взимку також дуже небезпечні, адже скрізь слизько. Якщо виникає необхідність переходити залізничну колію, то будьте уважні.

 

·       Не грайтеся в рухливі ігри на тротуарах, поблизу проїжджої частини, не штовхайтеся, щоб не потрапити під колеса транспортних засобів.

·       Коли чекаєте на зупинці громадський транспорт, ніколи не ставайте на край тротуару, тому що можете посковзнутися самі або хтось ненароком може штовхнути вас, і ви потрапите під колеса. Тому поводьтеся на зупинці культурно, чемно, адже соромно бути невихованим.

·       Обходьте транспортні засоби дуже уважно, коли обмежена або недостатня видимість. Спочатку переконайтеся, що машин нема, а тоді обходьте. Як каже народна мудрість: «Сім раз від мір, а раз відріж».

·       Зимова дорога криє в собі небезпеку, тому зосередьте на ній всю увагу. 

 

ІІ. Запитання дітям.

·       Чи можна гратися на проїжджій частині?

·       Як поводитися на зупинках взимку?

·       Де можна кататися на санках? Де можна кататися на санках?

·       Як переходити дорогу взимку?

ІІІ. Висновок

Після того як ми повторили правила безпеки, я сподіваюся, що з вами нічого неприємного не трапиться.


Тема: Правила електробезпеки та заходи попередження електротравматизму.

Мета: розширити поняття дітей про електробезпеку та заходи по попередженню електротравматизму. Розвивати навички правильної і безпечної поведінки, вміння орієнтуватися у відповідній ситуації. Виховувати увагу, обачність.

Обладнання: малюнки.

 

Хід бесіди

І. Вступне слово вчителя

Електрична енергія знайшла широке використання в промисловості, сільському господарстві, транспорті, в медицині, зв’язку, мистецтві та побуті.

В домашньому господарстві все більше використовуються прилади, апарати та механізми, котрі значно полегшують працю і створюють зручності для населення. В кожному домі є освітлення, а також побутові прилади – холодильники, телевізори, радіоприймачі, магнітофони, пилососи, праски, електроплитки та інші.

В кожній школі є майстерні, лабораторії, класи та кабінети, в яких встановлюється електрообладнання.

Без електроенергії не уявляється культурне життя людини, але поряд з безцінною послугою, яку вона надає людині – електроенергія є дуже небезпечною для життя людини, якщо з нею неправильно і розважливо поводитись.

Небезпека підвищується ще тому, що на загрозу нещасного випадку на електромеханічному обладнанні органи чуття людини не реагують.

Якщо вигляд транспорту, що наближається, запах газу, частини машин, що обертаються, допомагають людині прийняти необхідні заходи обережності, то для виявлення на відстані електричного струму у людини немає спеціального органу чуття.

Електричний струм вражає раптово. Загроза дає про себе знати тільки після того, як людина попадає під вплив електричного струму.

Ігнорування правил безпеки при користуванні електричними приладами приводить до нещасних випадків.

В залежності від величини струму, часу його впливу, а також від ряду інших причин, електричний струм проходячи через тіло людини, може викликати опіки, запаморочення, втрату свідомості, судоми, припинення дихання і навіть смерть.

Пустощі дітей, незнання небезпеки від електроструму приводить до електротравмувань.

Аналіз показує, що випадки електротравматизму з дітьми бувають в основному з таких причин:

–  неінформованість дітей про небезпечності електричного струму;

–  незнання елементарних правил електробезпеки;

–  відсутність належного нагляду за дітьми;

–  пустощі дітей поблизу повітряних ліній;

–  проникнення в підстанції;

–  використання несправних електроприладів.

Основні причини нещасних випадків з дітьми – пустощі, неслухняність, баловство поблизу ліній електропередач, трансформаторних підстанцій тощо.

З метою запобігання нещасним випадкам від ураження електрострумом необхідно кожному учневі уявляти небезпеку дії електричного струму, твердо знати і виконувати в школі, вдома та на вулиці основні правила електробезпеки.

 

Поради дітям

1.  Забороняється вилазити на опору повітряних ліній, на дахи вагонів, будівель, домів, де близько проходять електричні провода.

2. Забороняється розбивати лампи, ізолятори, запускати паперового змія поблизу проводів, кидати проволоку та інші предмети на проводу.

3. Забороняється гратись під повітряними лініями, проникати в трансформаторні підстанції або за огорожу електричних підстанцій і трансформаторів.

4. Забороняється відкривати дверці розподільчих щитків, щитків освітлення та інших електричних пристроїв в коридорах, кабінетах, підвалах, горищах.

5. При виявленні обірваних або обвислих проводів повітряної лінії необхідно організовувати охорону місця пошкодження, попередити оточуючих про небезпеку наближення до проводів і негайно повідомити працівникам школи, ЖЕКу,   підприємству або електромонтеру.

6. Не можна одночасно торкатись електроприладів і яких-небудь трубопроводів, батарей опалення, металевих конструкцій, з’єднаних з землею, так як при пошкодженні ізоляції електроприладу через тіло людини пройде струм, небезпечний для життя.

7. Не можна вмикати в мережу і користуватись на відкритому повітрі пральних машин, радіоприймачів, магнітофонів, телевізорів.

8. Не можна користуватись несправною електроарматурою (електричні розетки, вимикачі, штепсельні вилки).

9. Не можна користуватись електроприладами, світильниками без штепсельних вилок.

10. Не можна що-небудь вішати на електропроводку, зафарбовувати та забілювати шнури і проводу, заклеювати проводку папером, шпалерами, прикріпляти провід цвяхами.

11. Не можна користуватись електроприладом, якщо пошкоджена, оголена ізоляція електрошнура (особливо стосується праски).

12. Не можна користуватись вимикачами, розетками, кнопками дзвінків з розбитими кришками.

13. Не залишайте без нагляду ввімкнені електронагрівальні прилади, не встановлюйте їх поблизу легкозаймистих рідин, речовин, предметів (штори, фіранки, столи).

14. Не можна доторкатись до світильників, іншого електрообладнання мокрими руками.

15. Смертельно небезпечно підходити ближче чим на 8-10м до лежачого на землі обірваного проводу повітряної лінії електропередачі.

Для попередження людей про небезпеку на зовнішніх частинах електроустановок прикріплюються або наносяться фарбою такі попереджуючі плакати:

“Висока напруга – небезпечно для життя” на дверях електричних підстанцій.

“Не вилазь – уб’є” – на опорах повітряних ліній електропередачі.

“Під напругою – небезпечно для життя” – на дверцятах щитків, шаф.

Ці плакати попереджують про реальну небезпеку для вашого життя.

З А П А М ’ Я Т А Й Т Е, що не на всіх опорах, електроустановках є плакати, однак їх відсутність не означає, що електроустановки знаходяться без напруги.

 

ІІ. Запитання дітям.

•        Чи можна користуватися вимикачами, розетками, кнопками дзвінків з розбитими кришками?

•        Чи  можна користуватись електроприладами, світильниками без штепсельних вилок?

•       Чи дозволяється вилазити на опору повітряних ліній, на дахи вагонів, будівель, домів, де близько проходять електричні провода?

•        що потрібно робити при виявленні обірваних або обвислих проводів повітряної лінії?

ІІІ. Висновок

Тож ви сьогодні познайомилися з правилами електробезпеки. Я впевнена, що кожен з вас буде дотримуватися цих правил, бо безпека вашого здоров’я і навіть життя перш за все.


Тема: Небезпека на дорозі.

Мета: збагачувати знання дітей новою інформацією про дороги і Правила дорожнього руху. Розширювати поняття про дорогу, перехрестя, дорожню розмітку й елементи дороги та пішохідний перехід. Розвивати вміння і навички свідомо дотримуватися Правил дорожнього руху, щоб уникнути травматизму і нещасних випадків. Виховувати повагу до встановлених правил і бажання їх знати та виконувати.

Обладнання: малюнки доріг, перехресть, пішохідних переходів; таблиці.

 

   Хід бесіди

Вступне слово вчителя

Дорога — це смуга землі, по якій їздять транспортні засоби і ходять люди; штучно створений засіб для пересування, сполучення. Це будь-яка вулиця, провулок, проспект, шосе, естакада по всій ширині, включаючи тротуари, узбіччя, роздільні смуги. Дороги бувають головні і другорядні. Кожна дорога складається з проїжджої частини, по якій рухаються тільки транспортні засоби, і тротуару (узбіччя), по якому ходять пішоходи. Тротуар може прилягати безпосередньо до проїжджої частини, а може відділятися газоном від неї. Тротуари, як правило, є у населених пунктах, тобто у містах і в селах. А от узбіччя — за містом і завжди знаходиться безпосередньо біля проїжджої частини.

Дороги бувають такі широкі, що по них можуть їхати машини у декілька рядів в один бік і по декілька рядів у протилежний бік. Тому для кожного ряду машин виділена своя смуга проїжджої частини, а щоб її було видно, то на ній малюють смугу, яка називається роздільною, бо розділяє дорогу на частини.

Роздільна смуга — це елемент дороги, поздовжня лінія, яка розділяє суміжні проїжджі частини і не передбачає зупинки транспортних засобів.

Дороги можуть зустрічатися і пересікатися, бо нині їх так багато у кожній країні, що без цього просто неможливо. Тому ті місця, де зустрічаються і пересікаються дороги, називаються перехрестями. Це найнебезпечніші ділянки дороги, на яких треба бути досить уважними, щоб не скоїти аварії.

Перехрестя — це місце перетину, розгалуження двох і більше доріг. Перехрестя бувають х (ікс-подібні), т (те-подібні), + (хрестоподібні).

Широку дорогу, по якій мчать автомобілі на великій швидкості, треба людям переходити, оскільки з обох боків дороги розташовані будинки, школи, магазини, місце роботи. А для цього існують спеціально виділені знаками або дорожньою розміткою частини дороги. І називаються ці частини дороги — пішохідний перехід. Це ділянка проїжджої частини, позначена знаками або розміткою «зебра», по якій здійснюється перехід через дорогу. А щоб люди не потрапили під колеса автомобіля, існують Правила дорожнього руху, які треба знати і завжди їх виконувати, оскільки від уміння дотримуватися їх залежить життя кожного з нас. Та дороги і правила пересування по них не завжди були такими, як сьогодні, і виникли вони не так уже й давно. А змусили людей написати Правила дорожнього руху дорожньо-транспортні пригоди, які почалися відтоді, як люди почали їздити кіньми. З кожним роком візочків, колясок, екіпажів ставало все більше, а їхали вони швидко і як кому заманеться, тому часто почали наїжджати одне на одного і на пішоходів, котрі також рухалися тією самою дорогою. Ніхто нікому не хотів поступатися, а тому часто хтось гинув під копитами коней і під колесами. А коли винайшли автомобіль, то таких прикрих пригод, які закінчувалися каліцтвом або й смертю, ставало все більше. І ніякої гарантії безпеки руху не було, тому правила стали необхідністю. Отак їх і придумали. Домовилися спочатку про те, що рух має бути правостороннім — переважно у країнах Європи. А от в інших, навпаки, — лівосторонній. Зокрема, в Англії він лівосторонній і донині. Згодом у містах зробили для людей тротуари, які відділялися від проїжджої частини, і були вони спочатку дерев’яні. І ходити по них теж домовилися з правого боку, щоб не натикатися один на одного. Тепер люди були у більшій безпеці, бо на тротуар заїжджати було заборонено та й незручно, адже тротуар був вищий від проїжджої частини дороги. І так з кожним роком Правила дорожнього руху вдосконалювалися, щоразу додавалося щось нове. З часом виникла потреба навчати їх дітей ще змалку, щоб бути в безпеці, бо сьогодні швидкість транспортних засобів надзвичайно зросла. Як бачимо, Правила дорожнього руху обов’язкові для виконання, і кожен має знати їх та виконувати, щоб зберегти не лише своє життя і здоров’я, а й інших людей. 

Це треба знати...

Дорога — це завжди небезпека.

Край тротуару — бордюр. Це низький бар’єр, що відокремлює проїжджу частину дороги або вулиці від узбіч, тротуарів.

Дорогу треба переходити лише у спеціально відведеному місці — на переходах.

Якщо на вулиці немає пішохідного переходу, то переходити її треба лише тоді, коли поблизу немає машин.

Не можна перебігати дорогу перед транспортом, який рухається.

Найнебезпечніша ділянка дороги — це перехрестя.

Для пішоходів існує тротуар — пішохідна доріжка (з кам’яних плит, цегли, асфальту і т. ін.) з боків вулиці, площі, трохи вища порівняно з проїжджою частиною. По тротуару люди повинні рухатися праворуч.

Рух у нас — правосторонній.

Загадки

·       Лежить Гася — простяглася, а як встане — то й неба дістане. (Дорога)

·       Стоїть верба серед села, розпустила гілля на кожне подвір’я. (Дорога)

 

Поради дітям

 

·       На проїжджій частині людям стояти і розмовляти, ходити і кататися на роликах та інших спортивних знаряддях заборонено.

·       Дітям до 14 років на проїжджу частину на велосипедах виїжджати суворо заборонено.

·       Влаштовувати ігри на дорозі категорично забороняється, бо діти, які біжать за м’ячем, нічого іншого не помічають і досить часто потрапляють під колеса.

·       Переходити дорогу треба лише у встановленому місці — на переходах. Якщо таких нема, то треба стежити за дорогою і переходити лише тоді, коли поблизу нема транспортних засобів, а також слідкувати за світловими сигналами повороту, що їх подають машини.

·       На залізничних коліях не можна гратися і ходити по них — це небезпечно.

·       Треба пам’ятати про обов’язки пасажира, коли ви знаходитесь у громадському транспорті.

·       Ніколи не перебігай дорогу! Це дуже небезпечно, бо ти можеш перечепитися, спіткнутись або послизнутись і впасти, а тим часом швидко наближається автомобіль, який не може відразу зупинитися.

·       Навіть на відведених місцях для переходу ніколи не метушись і не біжи, а спочатку добре подивися, чи всі транспортні засоби зупинились, бо і водії бувають різні: один безпечний, а другий втомлений і увага у нього притупилась, інший не роздивився світло світлофора і продовжує їхати, а ще інший хоче швидше проскочити, бо поспішає.

·       Ніколи не переходь дорогу по проїжджій частині, якщо є підземний перехід. Він для того й існує, щоб вільно рухався транспорт, а пішоходи йому не заважали. Підземний перехід для людей досить зручний і безпечний.

·       На деяких дорогах є споруда у вигляді моста для підняття вгору шляхів сполучення, для переходу чи переїзду через залізниці і т. ін. Це — естакада.

·       Ніколи не показуй свого «геройства», перебігаючи дорогу перед транспортом, який рухається. Це може для тебе трагічно закінчитися.

 

ІІ. Запитання дітям

·       Що таке дорога?

·       З яких частин вона складається?

·       З якого боку рухаються транспортні засоби?

·       Як повинні рухатися пішоходи по тротуару?        

·       Де можна переходити дорогу?

·       Яку роль виконує роздільна смуга?

·       Чому треба знати і виконувати Правила дорожнього руху?

 

ІІІ. Висновок

Тож ви сьогодні познайомилися з правилами електробезпеки. Я впевнена, що кожен з вас буде дотримуватися цих правил, бо безпека вашого здоров’я і навіть життя перш за все.


Тема: Попередження суїцидної поведінки

Мета: Вчити учнів керувати своїми емоціями, радіти життю, вміння аналізувати різні життєві ситуації. Виховувати повагу один до одного і до себе самого.

Обладнання:малюнки з ситуативним змістом для обговорення.

 

Хід бесіди

І. Вступне слово вчителя

Давньокитайський трактат великого мудреця ЛАО  ЦЗЮНЬ

Найкращі ліки для повернення собі відчуття спокою і радості, це:

•        Вміння допомагати старим і хворим.

•        Не вимагати повернення старих боргів.

•        Не сперечатися, хто правий, а хто винен.

•        Не тримати образи.

•        Віддавати краще й більше, залишати собі лише гірше й менше.

•        Не скаржитися на важку роботу.

•        Якщо бідний – не журитися, якщо багатий – не скупитися.

•        Радіти з успіхів інших.

•        У своїх бідах і хворобах не шукати винуватців.

 

Поради дітям

Для дітей, що потрапили у складну життєву ситуацію, або для тих, кому погано…

 

1.      У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших дітей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

  

2.      Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

 

3.      Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти.

4.      У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись зі своїми переживаннями з людиною, якій ти довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю.

 

5.      Поширеною помилкою є очікування, що інші здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людина не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

 

6.      У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

 

7.      Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитися на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

 

8.      Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, зроби ранкову зарядку, піди в спортзал, прогуляйся на свіжому повітрі, покатайся на велосипеді, роликах та ін.

 

9.      Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль.

 

10.    Чимало фахівців сходяться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди зможеш звернутися у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

 

11.    У жодному разі не вдавайся до спроби приховати, або подолати свою депресію за допомогою наркотиків або алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті. Хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

 

12.    Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя.

 

ІІ. Запитання дітям

·       Чи варто звертатися про допомогу до інших?

·       До кого саме слід звертатися за допомогою?

·       Що є найкращими ліками від пригніченості?

·       Чи потрібно своїми переживаннями ділитися з близькими?

·       Який спосіб є дієвим, щоб справитися з тугою?

ІІІ. Висновок

Тож ви сьогодні познайомилися з правилами, які навчили нас як поводитися у складних ситуаціях. Я впевнена, що кожен з вас буде дотримуватися цих правил, бо безпека вашого здоров’я і навіть життя перш за все.


Тема: Правила поводження з легкозаймистими речовинами.

Мета: Вчити учнів правильно поводитися з легкозаймистими речовинами, діяти у разі пожежі . Виховувати повагу один до одного і до себе самого.

Обладнання: малюнки.

Хід бесіди

І. Вступне слово вчителя

Бурхливий розвиток хімічної промисловості спричинив появу чималої кількості різноманітних речовин, що набули широкого визнання. Щоденно людство користується нафтою і нафтопродуктами, природним і штучним газами. У побуті до вогненебезпечних (речовин, що мають підвищену пожежоздатність) належать препарати в аерозольній упаковці, багато які із засобів для виведення плям, полірування та склеювання, догляду за виробами зі шкіри, деякі рідинні засоби для чищення, боротьби з побутовими комахами й захисту рослин та частина мінеральних добрив.

Предмети, що оточують нас у житловому приміщенні, часто виготовляються з використанням легкозаймистих матеріалів. Для надання привабливого зовнішнього вигляду дерев'яні поверхні меблів покривають нітролаками. У диванах і кріслах під оббивкою прокладено поролон. Усе частіше застосовуються полімерні матеріали, вироби з пластмас, одяг та килими із синтетичних волокон. І все це легко займається й добре горить, виділяючи токсичний дим, небезпечний для життя людини.

Пожежна безпека при поводженні з синтетичними, горючими та легкозаймистими матеріалами (лак, фарби, спирти, бензин).

Щоб уникнути пожежі при користуванні синтетичними, горючими та легкозаймистими матеріалами і речовинами, треба дотримуватись певних протипожежних правил.

Необхідно слідкувати за справністю гасових приладів, не встановлювати їх в коридорах загального користування, в проходах, сходових клітках, а також біля легкозаймистих перегородок, меблів, штор.

Не можна ставити на запаленні гасові прилади важкий та громіздкий посуд, оскільки вони можуть перевернутись і викликати пожежу.

Для ремонту квартир, догляду за меблями, домашніми речами тощо застосовують товари побутової хімії. Багато з них містять летючі вогненебезпечні речовини, які у суміші з повітрям утворюють вибухонебезпечні концентрації. Недотримання правил протипожежної безпеки при зберіганні та використанні таких матеріалів може призвести до виникнення пожежі. Зберігати вогненебезпечні речовини слід у приміщеннях, де немає відкритих джерел вогню, у герметичній тарі, далеко від нагрівальних приладів.

Особливі заходи перестороги необхідно застосувати при користуванні пожежонебезпечними хімікатами в аерозольній упаковці. Не можна розпиляти аерозольну продукцію поблизу відкритого вогню, зберігати її біля нагрівальних приладів.

Більшість твердих паливних речовин мають органічне походження (солома, бавовна, папір, торф). В умовах більшості пожеж горять тверді речовини та матеріали, що широко використовуються в народному господарстві та побуті. До них в першу чергу відносяться: деревина, гума, пластмаси, хімічні волокна.

Цікаво знати, що загорітись можуть і метали. Досліди показують, що деякі з них (залізо, алюміній, цинк) здатні горіти в подрібненому стані в вигляді шматочків, фольги, стрічок. У вигляді порошку вони здатні навіть самозайматись.

Температура спалаху.

Особливу небезпеку у пожежному відношенні являють собою легкозаймисті рідини. Якщо над рідиною є суміш її парів з повітрям у співвідношенні, що необхідне для горіння, то вона може загорітись при наявності джерела займання. Таким чином, сама по собі рідина не така небезпечна, як її пари.

Поради дітям

Основні правила безпеки при поводженні з легкозаймистими рідинами (ЛЗР):

·          ЛЗР слід зберігати в тарі, яка щільно закривається, далі від джерел нагрівання;

·         При заправці пристроїв ЛЗР не допускається їхнє проливання;

·         Не можна користуватися джерелами відкритого вогню у приміщеннях, де зберігаються ЛЗР;

·          Забороняється проводити механічну обробку та заварювання ємностей, де знаходиться ЛЗР, без попереднього видалення її парів;

Горючі гази і пари можуть горіти лише в тому випадку, коли вони змішані з повітрям.

ІІ. Запитання дітям

·       Як треба зберігати ЛЗР?

·       Як зберігати вогненебезпечні речовини?

·       Чи можна проливати ЛЗР при заправці приладів?

·       При якій умові горять гази і пари?

ІІІ. Висновок

Так, правильно все ви сказали, та ще і ще я вам нагадую: будьте обережні у поводженні з легкозаймистими речовинами.  Діти можуть завдати лиха своєму здоров’ю.


Тема: Шляхи передачі кишкових інфекцій.

Мета: Вчити учнів правильно поводитися з продуктами харчування, водою, виробляти навички особистої гігієни. Виховувати повагу один до одного,  до себе самого,свого здоров’я

Обладнання:малюнки.

Хід бесіди

І. Вступне слово вчителя

Кишкові інфекції – група інфекцій, що викликає  захворювання травного тракту з основними клінічними проявами, такими як підвищення температури тіла, пронос, блювання.  До кишкових інфекцій відносяться такі небезпечні захворювання як черевний тиф, дизентерія, харчові токсикоінфекції, сальмонельоз, ботулізм, гастроентероколіти. Всі ці захворювання виникають внаслідок вживання інфікованих харчових продуктів або води, які проникають в організм людини через брудні руки, продукти харчування. Кишкові інфекції поширені повсюдно навіть у розвинутих країнах, характеризуються високим рівнем захворюваності. Це одні з найчастіших інфекційних хвороб у дітей.

   Для кишкових інфекцій характерна літньо – осіння сезонність,  саме в цей період відбувається ріст захворюваності. Це пов’язано з активізацією шляхів передачі інфекції, зі сприятливими умовами для зберігання і розмноження збудників у зовнішньому середовищі, зі змінами в організмі людини, які відбуваються у літньо-осінній період, а саме зниження його реактивності під впливом сонячного випромінювання, відпочинок в природніх умовах, зниженням кислотності шлункового соку.  Збудники кишкових інфекцій передаються за допомогою фекально - орального механізму, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Факторами передачі є м’ясо, яйця, вода, кухонний інвентар, руки, мухи. Джерелом інфекції може бути хвора людина з клінічними проявами інфекції або здоровий „носій”.   Носії становлять епідеміологічну небезпеку, оскільки вони ведуть активний спосіб життя, при цьому контактують зі здоровими людьми, займаються готуванням страв, будучи хворими працюють на об’єктах громадського харчування, на підприємствах, що займаються виготовленням продуктів харчування.

Наявність збудників, їх розмноження в продуктах харчування не впливає на їх смакові якості. Інфіковані продукти на смак і вигляд не відрізняються від безпечних та якісних. Час від зараження до перших клінічних проявів захворювання триває від декількох годин до двох-трьох діб.

Згідно даних епідеміологічного анамнезу хворі пов’язують захворювання на кишкові інфекції з вживанням продуктів харчування які були придбані на стихійних ринках, у місцях несанкціонованої торгівлі, при вживанні продуктів які  пройшли недостатню термічну обробку. Більшість спалахів виникає внаслідок недотриманя санітарно-гігієнічних вимог, залучення носіїв кишкових інфекцій до приготування страв на гостинах, урочистостях. Враховуючи те, що з настанням літнього періоду зростає небезпека щодо захворюваності на кишкові інфекції  для попередження захворювання можна порадити:

 

Поради дітям

- Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов’язково мити руки з милом. Обов’язково мити руки після відвідування туалету.

- Не вживати м’ясні та молочні продукти придбані на стихійних ринках, з рук приватних осіб

- Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води). Для пиття і приготування їжі – використовувати  питну бутильовану воду або воду з централізованих джерел водопостачання.

- Не допускати споживання продуктів та напоїв з протермінованим терміном зберігання.

- Hе вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх якості.

- Не вживати в їжу незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини.

- При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки) для миття посуду і рук використовувати перекип’ячену воду. При харчуванні у лісі, на пляжі виключати контакт продуктів з грунтом та піском.

- Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлені терміни.

- При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.

- При подорожуванні не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські кремові вироби, м’ясні салати, паштети інші продукти що потребують охолодження при зберіганні).

- На відпочинку без організованого харчування виключати приготування багатокомпонентних страв, що не мають достатньої термічної обробки (паштети, м’ясні салати, багатокомпонентні страви). Зберігання виготовленої страви без холодильного обладнання не має перевищувати 2 години. Овочі та фрукти перед вживанням ретельно мити, обдавати окропом.

   У випадку виявлення перших ознак шлунково-кишкових розладів необхідно терміново звернутись до лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням. При груповому відпочинку, скупченнях людей хворого  з шлунково-кишковими розладами необхідно ізолювати від інших людей до прибуття лікаря.

 

ІІ. Запитання дітям

·       Яких гігієнічних процедур слід дотримуватися перед вживанням їжі?

·       Яку воду слід вживати?

·       Як закуповувати продукти?

·       Що робити коли виявили ознаки захворювань?

ІІІ. Висновок

Так, правильно все ви сказали, та ще і ще я вам нагадую: будьте обережні у поводженні з вибором продуктів та водою Правилами їх використання.

Я впевнена що ніяких прикрощів не буде, коли ми будемо дотримуватися всіх правил.


Тема: Обмороження. Ожеледиця.

Мета: Вчити учнів правильно поводитися під час ожеледиці і при обморожені, надавати першу допомогу при потребі. Виховувати повагу  до себе самого,свого здоров’я.

Обладнання: малюнки.

Хід бесіди

І Вступне слово вчителя

 

Єдиним засобом запобігання або пом’якшення лиха може бути тільки ретельний аналіз усіх можливих ризиків, які базуються не стільки на теоретичних дослідженнях, скільки на практичному досвіді. Щорічно в Україні реєструються травмування, пов’язані з ожеледицею: за небезпечний період лікарі надають допомогу тисячам громадян, які постраждали на льоду.

      Пропонуємо прості рекомендації, як уберегтися від значних неприємностей під час ожеледиці:

 

Поради дітям

•    пам’ятайте, що кращими для льоду є взуття з підошвами із мікропористої та іншої м’якої основи, без великих каблуків;

•    людям похилого віку краще в " слизькі дні " взагалі не виходити з будинку ( літні люди отримують дві третини травм саме при падінні);

•    ходіть не поспішаючи, ноги злегка розслабте в колінах, ступайте на всю підошву, не тримайте руки у кишенях;

•    обходьте металеві кришки люків;

•    не прогулюйтеся з самого краю проїжджої частини дороги;

•    дуже небезпечні прогулянки в ожеледицю в нетверезому стані;

•    не перебігайте проїжджу частину дороги під час снігопаду та в ожеледицю ( в цей - період значно збільшується гальмовий шлях машини і падіння перед автомобілем, що рухається, приводить, як мінімум, до каліцтв);

•    тримайтеся подалі від будинків - ближче до середини тротуару, остерігайтеся бурульок.

     

Шанувальникам активного зимового відпочинку, а саме туристам, альпіністам, гірськолижникам не слід нехтувати правилами безпеки, обов’язково прислухайтеся до синоптичних прогнозів.

Зима – дуже підступний час року. До найбільш розповсюджених і важких випадків  по своїх наслідках відносяться відмороження. Основною причиною ушкодження тканин є стійкі зміни в кровоносних судинах, викликані їх тривалим спазмом, що являє собою захисну реакцію організму на переохолодження. Відмороження може відбутися не тільки в морозну погоду, але і при температурі, близької до нульової. Для цього досить збігу таких факторів, як вологе повітря, низька температура і холодний вітер. відмороженню сприяють носіння тісного взуття що затрудняє кровообіг одягу, взуття і рукавичок, а також ослаблення організму в результаті хвороби, крововтрати, стан сп'яніння.

При тривалому перебуванні людей (особливо незагартованих і чуттєвих до холоду) у таких умовах механізми природної саморегуляції організму утрачають свою здатність підтримувати нормальну температуру периферичних ділянок тіла. У них поступово сповільнюється, а потім припиняється кровообіг. Настає момент, коли організм уже не може протистояти впливу холоду і в тканинах відбуваються глибокі зміни, що ведуть до загибелі (омертвінню) кліток. Ознакою небезпеки стану здоров’я

Відмороженню найчастіше піддаються пальці рук і ніг, вуха, ніс і щоки. По характері поразки розрізняють 4 ступеня відмороження. Перша, найбільш легка, характеризується тим, що після зігрівання на ураженій ділянці розвивається набряк, шкіра стає синюшною. При другий, більш тяжкого ступеня відмороження, на шкірі з'являються міхури, наповнені прозорою рідиною. Третій ступінь – важка: міхури, що утворилися на шкірі, містять кров'янисту рідину, а через кілька діб на уражених місцях виникає некроз (омертвіння). При четвертої, украй важкого ступеня уражається не тільки шкіра, але промерзають і м'які тканини і навіть кістки.

 

Перша допомога

 

Ступінь і вага відмороження залежать від тривалості впливу факторів, що ушкоджують. Тому постраждалого потрібно якомога швидше зігріти, помістити в тепле приміщення, напоїти гарячим  чаєм чи кавою, дорослому дати небагато алкоголю. При відмороженні 2-4-й ступеня потерпілого треба негайно тепло укутати і  відправити в лікувальне заклад. Запізніле звертання до лікаря, особливо при важкому відмороженні, чревате дуже небезпечними наслідками, аж до ампутації відморожених ділянок.

При більш легких ступенях відмороження до відправлення потерпілого в лікувальний заклад до прибуття лікаря відморожену кінцівку варто занурити  в теплу воду ( до відмороженої ділянки прикласти теплий водяний компрес) і дуже обережно розтерти відморожену ділянку  до почервоніння шкіри і відновлення її чутливості, після чого накласти асептичну пов'язку. Вода повинна бути не гарячою, а ледве теплої чи кімнатної температури.

Ні в якому разі не можна занурювати відморожену кінцівку в холодну воду: це може привести до подальшого інтенсивного охолодження і лише погіршити становище. Не можна також розтирати відморожену частину тіла снігом. Сніг складається з кристаликів льоду з дуже гострими краями, що можуть сильно зашкодити шкіру при розтиранні. Вовняну тканину при розтиранні теж краще не застосовувати : вовна здирає шкіру, викликає роздратування й утворює садна. Згодом це може привести до синців,  екземи, інфекції.

Підлеглі відмороженню ділянки тіла особливо чуттєві до холоду, тому надалі їх потрібно ретельно оберігати від впливу. Велике значення в профілактиці відмороження має вироблення стійкості до холоду шляхом загартовування організму. У людей  звиклих до холоду, тепло в організмі утворюється більш інтенсивно. Це забезпечує краще кровопостачання шкіри і підвищує стійкість організму до переохолодження. . Щоб уникнути відмороження, необхідно в холодну, морозну погоду надягати теплий одяг, правильно підібране утеплене, непромокальне взуття, а в сильний мороз –  валянки або теплі черевики на 1-2 розміри більше з товстими носками.

 

ІІ. Запитання дітям

·       Що найчастіше підлягає обмороженню?

·       Щоб уникнути відмороження як треба вдягатися?

·       Чи можна обморожену кінцівку занурювати у холодну воду?

·       Чому не слід ходити близько біля домівок??

 

ІІІ. Висновок

- Всі ці поради вам  в житі знадобляться, бо всі ми полюбляємо зиму із її веселими розвагами, і вам необхідно знати як поводитися взимку, не завдаючи шкоди своєму здоров’ю.


Тема: Безпека в побуті: отруєння кислотами, ліками .

Мета: Вчити дітей основних правил запобігання отруєння хімічними речовинами, ліками, навчити надавати невідкладну допомогу потерпілим від потрапляння на тіло чи в очі хімічних речовин; розвивати увагу, мислення; виховувати турботу про своє здоров’я.

Обладнання: малюнки.

Хід бесіди

І. Вступне слово вчителя

- Нині у світі нараховується до 6 млн. хімічних речовин.

Отруйними речовинами, що найчастіше зустрічаються у побуті є хлор, ртуть, аміак, та ін.

Хлор – це газ жовто-зеленого кольору з різним характерним запахом. У великій кількості використовується для відбілювання тканин і паперової маси, знезараження води питної та ін.

- Чиї батьки вдома користуються хлором?

- Які заходи безпеки вживають?

Аміак – безбарвний газ із характерним різким запахом (нашатирний спирт).

Рідкий аміак використовується як робоча речовина у холодильних машинах. Аміачна вода застосовується як добриво.

Ртуть – небезпечна речовина. Пари ртуті та її сполуки дуже отруйні, у високій концентрації виникають гострі отруєння. Потрапивши до організму через органи дихання, ртуть залишається там назавжди.

 Створення проблемної ситуації.

- Як хімічні речовини можуть потрапити в організм людини?

 Розв’язування проблеми.

Найпоширенішими випадками отруєння є :

- засобами миття ванн;

- знищення плям від іржі;

- відбілювання тканини.

 

Поради дітям

·       не можна брати в руки та вживати невідомі речовини;

·       якщо ви випадково розбили склянку з хімічною речовиною, негайно одягніть вологу марлеву пов’язку, провітріть приміщення, сповістіть про цей випадок дорослих;

·       якщо хімічна речовина суха – не дмухайте на неї, не намагайтеся стерти її за допомогою одягу;

·       обов’язково розпитайте батьків, що саме входить до складу хімічного засобу, якими вони користуються..

·       Отже, потрапивши всередину організму, небезпечні хімічні речовини вражають органи дихання і травлення. Потрапивши на шкіру чи в очі, ці речовини спричиняють опіки. Людина відчуває пекучий біль, шкіра червоніє. У цьому разі промийте вражену ділянку шкіри чи очі великою кількістю води, протягом 10-15 хв. Сильні отруєння засобами побутової хімії лікують тільки в лікарні.

 

Причини отруєння лікарськими препаратами: вживання після закінчення терміну зберігання, самолікування, передозування, індивідуальна чутливість.

Ознаки отруєння лікарськими засобами:

• Сонливість, млявість при отруєнні снодійними препаратами і транквілізаторами.

• Блідість шкірних покривів і слизових оболонок, занепокоєння, тремтіння, нерівномірний пульс при отруєнні адреналіном.

• Сухість і печіння в роті, захриплість, спрага, утруднене ковтання, частий пульс, суха шкіра, марення, галюцинації.

- Велике значення має час прийому ліків. Деякі природні та синтетичні лікарські препарати, прийняті після їжі, можуть або зовсім втратити свої властивості, або частково за рахунок прямої взаємодії зі складовими частинами їжі. Іноді ж навпаки - лікарський ефект може підвищитися.

- Як правило, ліки запивають водою і лише при певних показаннях - для попередження подразнення слизової оболонки шлунка - мінеральними водами або ж молоком. Приймати лікарські препарати потрібно навсидячки або навстоячки. Ні в якому разі не в горизонтальному положенні, оскільки ліки можуть «прилипати» до стравоходу і там вже через 10 хвилин руйнуватись. Якщо ви приймаєте декілька препаратів, то краще робити інтервал між їх прийомами в 10-15 хвилин і запивати теплою водою.

- Отже, які причини отруєння лікарськими препаратами? (вживання після закінчення терміну зберігання, самолікування, передозування, індивідуальна чутливість.)

- Чим звичайно запивають ліки? (водою)

ІІ. Запитання дітям

·       Які найчастіше хімічні речовини зустрічаються у побуті?

·       Що робити, коли хімічні речовини потрапили на шкіру чи очі?

·       Ознаки отруєння лікарськими препаратами?

·       Які причини отруєння лікарськими препаратами?

ІІІ. Висновок

 

- Всі ці поради вам  в житі знадобляться, бо всі ми помічники своїм батькам. Тож будьте завжди обережними не завдаючи шкоди своєму здоров’ю.